І дальше йдуть похоронки,
Так серце тривожать вони,
Бо сили немає терпіти
Жорстокість цієї війни.
А мама, що їх получила,
Не має вже змоги читати
— Синочки мої, я ж за вами
Хотіла свій вік доживати.
Одіта вже чорна хустина,
На серці лиш смуток і біль.
Ти рідна моя Україна,
Щвиденько вставай із колін.
Піднімем ми прапор свободи,
Над ницістю в боротьбі.
Ніколи хай більше народи,
Не сходяться в цій війні.
Вiйна
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116012210505
Свидетельство о публикации №116012210505
Рецензии