Мамо, здрастуй, листiв ти вiд сина...

*  *  *

Мама, здравствуй, ты писем от сына
Из Чечни слишком часто не жди.
За стеной, закоптелой от дыма,
Шелестят по руинам дожди,
Когда я для тебя эти строчки
За столом у свечи тороплю.
За корявые буквы и точки
Извини, я почти уже сплю.
Полчаса, как вернулся из дота,
Из промозглости здешних ночей.
Сном волшебным забыться охота,
А проснуться в краю кедрачей.
Чтоб тебя, и жену, и сынишку
Поскорее увидеть, обнять,
И от грозненской пыли одышку
Лишь в кошмарах ночных вспоминать.
Срок придёт… И домой эшелоном
Из Моздока к Югорской земле
Я вернусь, к переулкам знакомым,
К берегам Иртыша и к тебе.



*  *  *

Мамо, здрастуй, листів ти від сина
Не чекай надто часто з Чечні.
За стіною, що в сажі від диму,
Шелестять по руїнах дощі,
Коли кожну для тебе з цих строчок
Кваплю я при свічі за столом.
За крапки й кострубатий мій почерк
Ти пробач, це борюся зі сном.
Півгодини, вернув як із доту,
Вогка ніч там сповзла за комір.
Прагну чар забуття крізь дрімоту,
Щоб привидівся кедровий бір,
Син, дружина і ти, моя неню,
Та скоріш обійняти всіх вас,
І як грозненський пил рвав легені,
Нагадав лиш кошмар в нічний час.
Прийде строк… Й ешелоном додому
Із Моздока в Югорські краї
Повернусь, до провулків знайомих,
Берегів Іртиша й рук твоїх.


        Перевод на украинский Володимира МАЛЯРА