Хатинку рідну у далекім краї,
Я часто згадую і тягнуся душою.
І руки пам'ятаю батька й мами,
Любов в очах, як спілкувалися зі мною.
Хатинка рідна, у далекім краї,
Ти найрідніша, хоч кругом наша земля.
Своє дитинство лише там згадаю,
Де радість пізнавала я щодня.
Хатинка моя, як же я хотіла
Туди щоб повернутись, хоч на мить,
Щоб батько був живий і мама не хворіла,
Бо так за ними серце все болить.
Хатинка рідна, добрими словами,
Тебе я згадую, та не повернеш мить,
Коли ми підростали там з братами
За тим всім серце так мені щемить.
В дитинстві радість, ласку ми пізнали,
Батькам допомагали, як могли.
Вони ж усю свою любов віддали,
Та дуже рано так від нас пішли
Ми розлетілися по світу, як пташата.
У кожного був свій розмах крила.
Та сниться все мені моя старенька хата,
Де б не була я, де б я не жила.
Батькiвська хата
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116012000437
Свидетельство о публикации №116012000437
Рецензии