Потік артеріальних водосховищ,-
шалена і стрімка, цілюща кров Землі,
тепер тебе прикрито так снігово*,
але не скуто кригою волі.
І навіть крига - лиш твоє переконання:
На часі має бути компроміс.
А по весні ніч не приспить кохання,
А повесні життю нема куліс!
Тобі не як вогню,- тобі не треба жертви,-
Самодостатнє таїнство глибин.
І тільки людський фактор пестить в мертво-
Високогірно-чистий твій почин…
Я так люблю твої всі іпостасі
І навіть чорні хмари дощові,-
Серед пустелі до них очі ласі,
А що є океан - не оповім…
19.01.20016
Стихiя води
© Copyright: Лариса Лорнет, 2016
Свидетельство о публикации №116012000294
Свидетельство о публикации №116012000294
Рецензии