В ветрено-вечерних передрягах. Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:



Скрипят и стонут сосенки да ели,
Снимают мех свой снежно-голубой…
Мороз колюч, и выживаем еле:
Что коготками, по щекам скребёт…

Разлапистые звёзды туча тушит:
Им страшно от жестоких процедур.
Под стужей задувает наши души
Тот ветер, что посланник дальних бурь.

И завирюхи почерк – бездорожье:
По пояс тропки переметены.
И  вот бредём мы в синем безнадёжье,
От боли в мысли мы погружены.

И в передрягах ветреных – весь вечер,
Что с воем, страхом, изошёл в слезах.
Канадские дубы равняют плечи,
Метель сжимают, словно тормоза.


Оригинал:


Скриплять і стогнуть сосни і ялини,
Скидають хутро сніжно-голубе…
Справля мороз колючі іменини,
Мов кігтиками, по щоках шкребе.

Зірки лапаті чорна хмара тушить,
Їм лячно від жорстоких процедур.
Нам задуває вистуджені душі
Скажений вітер із космічних бур.

Здається, що сказилася завія –
По пояс переметені стежки!
Ми ж бредемо у синій безнадії,
Закутавшись від болю у думки.

У вітряно-вечірній колотнечі
З виттям, вітрами, страхом і слізьми
Дуби канадські розрівняли плечі
І хуртовину стримують грудьми.