Мені вздрівається ночами:
Стоїш з сумними ти очами,
І ллється кров, і плачуть діти,
Довкола все горить на світі
В страшнім, пекельному вогні…
А я стою, мов в тумані,
Дивлюсь на їх шалені муки,
Не здатний простягнути руки
Аби їх всіх урятувать,
Бо на заваді – ціла рать
Чужої грішної землі.
О, Боже, поможи мені! –
Я надриваючись волаю,
А далі що? Не пам’ятаю.
;
Мени вздриваеться ночами
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011802904
Свидетельство о публикации №116011802904
Рецензии