Яка довкола пустота,
Й нема нікому діла
Що марно втрачені літа
І юність улетіли.
А я один на всій землі
Кричу, прошу, волаю:
Боже, прости гріхи мої
І пропусти до раю.
В радянськім пеклі я горів,
Туди більше не хочу!
А сатанюка на гіллі
Вмостився і регоче.
Цу-цу, дурний! – кричу йому. –
Чого ти зуби скалиш?
Ти досмієшся, що в тюрму
Тебе запре москалик.
Потім зашлють у табори
Чукотки чи Сибіру,
І будеш зимної пори
Собі рити могилу.
Отож греби і поглядай,
Не йде там яка сука?
Бо як не як, не забувай,
Що ти для них тварюка!
Пустота
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011802878
Свидетельство о публикации №116011802878
Рецензии