Не тво

Якщо скiнчаться вiрші, я цитуватиму тобi прозу. Англiйською, турецькою, украiнською, латинською... якою скажеш. Ти зупиниш мене десь на моменті полозковоiі і запитаєш скiльки я ix взагалi знаю. Я вiдповiм: "стiльки, що вистачить на купу випадкiв незграбного мовчання". Не знаю як ти взагалi це терпiтимеш, бо вiршi не зовсiм твоє, хоча правду кажучи, навiть зовсiм не твоє, як i тi старi фiльми, якi я так люблю передивлятися час від часу, як тяжка музика, яка меня заспокоює, як і зрештою я.


Рецензии