Милому

Як зумів так серце пройняти
Й дати крила кохання мені,
Щоб могла я з ними літати,
Вільно плавати в височині.

Дав наснагу, навчив летіти...
Не навчив лише одного —
Як без тебе на світі жити,
Почуття як позбутись свого.

Маю крила, можу летіти,
Та навіщо мені височінь.
Не зумію без тебе жити,
Милий мій і хороший ти мій.

Як мені почуття здолати?
Це не можу зробити ніяк.
За нерівність Бог буде карати
Але як допустив він це, як?

В хлопченя закохалася жінка...
І чому він тоді не вказав,
Що не можна, бо буде гірко,
Гіркоти ще ніхто не здолав.

Не здолати суму і болю,
Милий мій і хороший ти мій.
Як скучаю я за тобою!
У гнітючій цій тиші нічній.

Буду Бога за тебе просити,
Щоб дав сили тобі і снаги,
Якнайкраще на світі прожити,
Подолати нелегкі шляхи.

І щоб виросли в тебе крила,
Щоб злітати в коханні — повір,
Я без них літати не вміла,
Бо польоти з кохання і мрій.

Щоб ніяка на світі сила
Не забрала кохання твого,
Ту любов, що тебе охопила,
Почуття зовсім неземного.