Ключ от сгоревшего дома

«Земля и Небо относятся к людям как к чучелу собаки».
(Лао-Цзы)

Кто отыщет
Старый колодец,
Бросит в него
Дырявое ведро,
Чтобы поймать отражение
Больного месяца
Этого старого меланхолика
Бледного внука Космоса.
И будет слушать
Как скрипит деревянный журавль
Который пил каждую ночь росу,
И берег черную воду
Из глубин земли,
Чтобы отравить ей
Огненного всадника,
Что скачет на слепом коне
По земле, что не видела
Ничего кроме пожаров и мора
И сапог подонков.
Кто откопает
Ржавую саблю
Зарытую старым атаманом
Под дубом растресканным,
Из которого торчат клыки
Седого вепря,
Которому молнии подарили вечность.


Ключ вiд згорiлоji хати
Артур Грей Эсквайр
                «Земля і Небо ставляться до людей як до собак».
                (Лао-Цзи)

Хто відшукає
Старий колодязь,
Кине у нього
Діряве відро,
Щоб спіймати відображення
Хворого місяця
Цього старого меланхоліка
Блідого онука Космосу.
І буде слухати
Як скрипить дерев’яний журавель
Який пив щоночі росу,
І беріг чорну воду
З глибин землі,
Щоб втруїти нею
Вогненного вершника,
Що скаче на сліпому коні
По землі, що не бачила
Нічого крім пожеж та моровиць
І чобіт покидьків.
Хто відкопає
Іржаву шаблюку
Зариту старим отаманом
Під розтрісканим дубом
З якого стирчать ікла
Сивого вепра,
Якому блискавки подарували вічність.

(Світлина автора віршів)