Я у долоні покладу твоє життя,
І збережу його для чистого, для неба.
Достатньо слів відвертих, трохи каяття.
Нічого більшого коханим і не треба...
Я у долонях збережу твою любов,
Бо стане день, коли зухвалий вітер
Підкине у вугілля дров.
Я у долонях збережу твою любов.
І перетнуться лінії життєві,
В теперішньому часі, і на смак
Скуштую задоволення миттєві:
Краса у гранях, у секундах, у штрихах!
В лінійних формулах, у істинах натхненних,
В усьому світі центнери краси!
В прогулянках нічних і денних,
У краплях першої, прозорої роси.
Тому у небо серце відпускаю,
Бо всю красу не втримати, на жаль.
І птахою чудесною злітаю,
У сонячну, безмежну, ніжну даль!
***
© Copyright: Екатерина Экозьянц, 2016
Свидетельство о публикации №116011706518
Свидетельство о публикации №116011706518
Рецензии
