Ой, на що ж жила на світі,
Голосила мати.
Ой! Та нащо ж я пустила
Сина у солдоти!
Нащо ж я на старість років
Стала без опори!
Хто ж почує? Зрозуміє?
То моє лиш горе!
А ви йдіть з очей за гори
У міста і селе!
Вам не хочу травить душу
Вічно не весела!
Не сміятись мені більше,
Пісень не співати...
І заголосила криком
У весь голос мати.
Голосила мати
© Copyright: Денис Марин, 2016
Свидетельство о публикации №116011705578
Свидетельство о публикации №116011705578
Рецензии
Гарні у Вас вірші...Ви праві...скільки б не бісились чорти - кінець прийде.Якби пошвидше...Удачі Вам у житті! І скорішої адаптації у мирному житті.З повагою.
Елена Раденберг 17.01.2016 21:35 • Заявить о нарушении
Елена Раденберг 17.01.2016 21:35 • Заявить о нарушении