Матусю моя

Матусю рідна, тебе бачить хочу
Прижатися до тебе, хоч на мить...
Важкі без тебе стали дні і ночі,
Тому так серце плаче і болить.

Болить так моє серце за тобою,
За ласкою твоєю, бо ж хіба
На світі щось зрівняється з журбою
За матір’ю, яка дала життя!

Матусю рідна, я скучаю за тобою,
Несу про тебе память у думках...
Хто б допоміг, щоб справитись з журбою
Здолати щоб без тебе важкий шлях...

Я проживаю в ріднім нашім краї,
Цвітуть тут квіти  —  ти любила їх,
Пам‘ять про тебе й досі не згасає,
Хоч маю я уже дітей своїх.

Вже виросли, та пам'ять не згасає.
І внучка теж, вже добре підросла.
Живемо з ними в нашому ми краї,
Погано те лиш, що у нас війна...

Ти знаєш це, такі ж часи ти знала,
Війна така страшна  —  біду несе,
Але тоді ви ворога всі знали,
Він був чужий і він затіяв все.

Тепер же в цю страшну годину,
Він може жити рядом, наче свій,
Але це він не любить Україну
Бореться з нею завжди, як чужий.

Матусю рідна, я скучаю за тобою,
Спати лягаю, згадую тебе.
Чекаю миті будеш разом де зі мною
І добрим сном порадуєш мене.

У нас найкраще в світі сонце сяє
Його теплу нема кінця і меж,
І лиш одно тепло те забирає -
Думка про те, що ти більш не прийдеш.