І хай наші точки зіткнення — афроджаз,
у цих холодних містах маршрутки лише на північ,
туди, де є ти, але й досі немає нас —
недоспогади, недосповіді й погляди лиш напів... Ні,
ще зарано робити вибір, робити крок:
у лютому вдоста днів на нові помилки.
Відданість іншим — водночас навик і рок.
Скільки місяців болю? Останніх прелюдій скільки?..
І знову напівмовчання — глуха стіна.
Злості на вилицях створювати рельєфи.
Хочеш моєї любові й пристрасті? На!
Чесність тоді неси у церковні нефи.
Витанцюю слова босоніж, а під поділ
ховатиму почуття, щоби не впали.
Тут не вівтар і навіть тобі не приділ,
але я в обіймах божественного запалу —
підтримай його або загаси навік.
Набий упізнаваний ритм — я знову говорю:
"Торкайся моїх зап'ясть, торкайся моїх повік".
І тільки музика здатна зарадити нашому горю.
Афроджаз
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2016
Свидетельство о публикации №116011500298
Свидетельство о публикации №116011500298
Рецензии
