Над Азовським морем чайки неохоче
Крилами махають на прощання нам…
Чого ж посумніли твої ясні очі,
І твоє серденько сумує дівоче?
Не сумуй, в образу я тебе не дам.
Приспів:
Глянь, кохана, хвилі,
Чайки в морі синім,
Наче твої мрії,
Линуть, линуть в даль.
Мій прекрасний краю,
Ох, як я кохаю
В твоїх синіх очах
Голубу печаль.
Може ти сумуєш, що осінь настала,
Моря синь поблекла, зникла даль ясна?
Глянь, вона плодами сади увінчала,
То ж хіба, кохана, оце нам весна?
Прощавайте, хвилі, чайки в морі синім,
Хай цвіте під сонцем усе навкруги.
Будемо, кохана, вічно – до могили,
Скільки снаги стане, скільки стане сили
Цю любов осінню в серцях берегти.
1966 р., Приморськ
Над Азовським морем
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011502832
Свидетельство о публикации №116011502832
Рецензии