поруч

Я із тих, хто не може мовчати,Ну не маю до цього хисту.
І так хочу тобі признатись: "Так шкода, що із різних міст."

Я тримаю свою обіцянку. І чекаю твого дзвінка.
Відчуваю себе спартанкою. Витривалість - вона така.

Я так хочу туди полинути,Бо я знаю, навіщо й нащо,
І хоч горда, хоч норовлива я. Не здаюся ніколи й нізащо.

Я не буду тобі дорікати, Чи шукати плюси і мінуси.
Бо цього є в і мене багато,І від цього нікуди не дінешся.

І тобі все ж признатися мушу.Що боюся в тобі потонути,
І як море поверне на сушу. Все ж не зможу тебе забути.

Я мов риба, тоді мовчатиму, Лиш ковтатиму смак повітря,
І штормів прибережних прохатиму.Про далекі моря і про світло.

Тих далеких просторів обрій. Не примарний. Ще кілька миль.
Ти повір, що буду хороброю.Як тайфуни. А потім - штиль.

Буду тиха, неначе Везувій. І палатиму, наче свічка.
Я з тобою життя вдихнула б. І від голосу твого звичка.

Я не буду на першому місці, бо в полон я тобі не здалася,
Але буду з тобою поруч. І підтримаю, що б не сталося.