За обрій Сонце проводжаю
Ласкаве небо тугу сколе,
Що пишуть хмари я не знаю
Та ось… думки… та все по колу.
Танок по колу, пензлем крихким
Чудний малюю візерунок.
Я забуваю про ґатунок
Та слово промовляю стиха
Мої слова до неба в хмари,
Та до зорі, що в сон крадеться
Ніяк за обрій не збереться
Та зустрічає все Стожари.
Іди вже спати, там чекають
Свої зорю думки застиглі
Такі як в нас, на дивний вигляд,
Там зорі в радість зустрічають.
За обрій Сонце Небо тягне,
Тугу заковано в тенета
Мовчить, поснула вже планета
І ми у сон з тобою прагнем.
Самотнiсть
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116011207147
Свидетельство о публикации №116011207147
Рецензии