(чужі боги)
Я вже писав пересторогу
Звертавсь до Совісті, до Бога
Та боги більше все мовчали
Вони не бачили, не знали.
Боги! Боги! Не обіцяйте,
Що все найкраще в нас ще буде
Пораду дайте, як зробить
Щоб більше не вбивали люду.
Щоб мати більше не губила
Своїх синів, та янголятко
Не бачив кров та не сивіло…
Біля труни, з загиблим татком.
А Совість де себе згубила?
Чому мовчить та не волає,
Та що з собою вже зробила
Бо Совість совісті не знає.
Боги та Совість лиш надія,
Бо вже не віримо ми люду.
Що продали нам нашу мрію,
На трон повсІдались паскуди.
Чому блукаємо в темряві?
Чому над нами батоги?
Чому в моїй ясній Державі
Панують не мої боги ?
Чому?
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116011105747
Свидетельство о публикации №116011105747
Рецензии