Учора небо плакало над нами,
Губило сльози в душах наших знов.
А ми брели з тобою полинами,
Шукаючи загублену любов.
Наші серця просили порятунку,
Вітри зітхання кидали у даль.
А ми боялись випить того трунку,
Що нам лишила вицвівша печаль.
І ми ішли, брели осіннім садом,
Манив нас скрипом латаний місток.
І мовчки йшли за теплим листопадом,
Дарма, що вже промокли до кісток…
Учора небо плакало
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2016
Свидетельство о публикации №116011009659
Свидетельство о публикации №116011009659
Рецензии