З'явився якось спомин геть нежданий,
Ніби той гість, що має сто запрошень.
Присів в кутку, блукающи кругами,
Почав робити купу оголошень.
Він вів себе нахабно й недоречно,
Немов лиш він у тілі цім господар.
Нагадував, як друг, ніби сердечно,
Причину по якій цей раз приходив.
Він підійшов так тихо і підступно,
Підкравшись ніби ворог із ножами.
Шпигнув у груди швидко, та ледь чутно.
Щоб нагадать про розлади між нами.
Й пішов він геть, лишивши обіцянку,
Що повернЕться ще. Без попереджень.
А я лежу у ранах до світанку,
Побоюючись лютих застережень.
Спомин
© Copyright: Арина Ковальских, 2016
Свидетельство о публикации №116011000744
Свидетельство о публикации №116011000744
Рецензии