Гадала що зорі засвітять іначе,
Що хвилі на беріг не стануть плисти.
Та дощ за хатиною,по краплі плаче,
Та й знову запитує,де зараз ти?
Там за віконечком тиша і місячно,
Навіть доріжку до лісу видать.
І по стіклу, холодком тіні мигають,
А по доріжці струмочки біжать.
На підвіконні запалена свічечка,
Щоб ти побачив чекають тебе.
Зліва звивається річка мов стрічечка,
В вись задивись,небо там голубе.
Тільки но зараз майбуть не побачиш ти,
Але на завтра,як світ розцвіте...
Ти лиш скоріш повертайсь,я чекаю...
Сонце побачиш он там золоте.
Знаю стомився крізь ночі блукати,
Довго шукати дорогу сюди.
Тож повертайся до рідної хати,
На безнадії вогонь ти прийди.
Тихо шипить,восковою свічею,
Згадка про тебе,прославлена мить.
Ти не розстанешся також із нею,
Бо в моїм серці вона ще бринить.
(Понкратова.О.В.)
В вись задивись, небо там голубе
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116011000628
Свидетельство о публикации №116011000628
Рецензии