Що був на фронті, воював
Про це ми знали
Що без вісти пропав,
Про це у сорок третьому нам написали.
Та вірили, що десь живий,
Скалічений, але живий. І все чекали…
Одужає, згадає все, вернеться,
Постука у вікно,
пригорне до грудей, озветься,
Повернеться, ми кожен день його чекали.
Надія в нас жила і він про неї знав,
Бо у сімдесят шостому додому завітав…
З листом про себе вісточку прислав,
Що в Малоюр’ївці в сирій землі так довго спав,
Шо любить, пам’ятає розказав.
Що знайдений солдат - наш, ріний,
Патрончик із адресою
Червоним слідопитам підказав,
Що поруч із тілом солдата
В зітлілій гімнастерці у окопчику лежав.
Були тут сльози радості і втрати:
Знайшли, зустріли!
Й знову втратили свого солдата...
квітень 2013
Наднежда в нас жила и он о ней знал...
© Copyright: Ольга Новосветловка, 2016
Свидетельство о публикации №116010906060
Свидетельство о публикации №116010906060
Рецензии
Стихотворение написано на украинском, но Вам оно понятно. Это реальная история о моем родном дедушке, пропавшем без вести, а затем обнаруженным красными следопытами в семидесятые. До это бабушка все его ждала.
Спасибо за отклик. Всего хорошего
Ольга Новосветловка 02.03.2021 14:50 Заявить о нарушении
Спасибо за отклик. Всего хорошего
Ольга Новосветловка 02.03.2021 14:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.