Оце вечеря
Ми, як зАвжди, зібралися повечерять з кумом,
Посідали серед зали, як раніш під дубом.
Та вечеря ще спочатку щось пішла невдало:
Є горілка, є цибуля, та бракує сала.
А коли дістали вже із чого вживати,
Кум мій буркнув щось під носа та побіг із хати.
Хто зна, де його носило, повертає знову:
Ви б побачили ту їжу – відібрало б мову!
А він каже: «Все красиво, відстаєш від моди! -
Як дістав якесь м'ясиво зі своєї торби -
Ми тепер з тобою, куме, у самій Європі,
Те було, що по крамницях, зараз усе в шопі."
Ну, а далі вже пішло, як раніш в сюжеті –
І по першій, і по другій, також і по третій.
А коли вже по четвертій піднесли до рота,
Вже й до дому потягнуло, бо воно ж субота.
"Будьмо, - кажу наостанок, - кланяюся низько,
Що ж оте смачне ми їли?" "Та звичайно – віскас."
Очима Павла Глазового
© Copyright: Юриан Нефёдов, 2016
Свидетельство о публикации №116010905926
Свидетельство о публикации №116010905926
Рецензии