…Змовкають друзів телефони – поголовно…
А тиша, кажуть – досить вірний друг біди…
І відчиняю їй я двері, хоч умовно,
Та… безумовно, друзі – раз і назавжди….
Самі ж ми – не назавжди тут, до речі,
Потроху вже розводяться мости…
Збираю речі я - з цієї порожнечі
Готовим бути в іншу відійти…
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.