Неужели

«Ну вот, опять про войну!
А собирался писать
Про дождь...»
(Василий Слапчук)

Я пишу стихи о войне,
А хотелось про осень,
Я пишу новеллы о смерти,
А хотелось о желтых листьях,
Я думал, приснится море
Зеленого бесконечного леса
Или синий океан бездонного
Сентябрьского молчаливого неба,
А снятся опять
Убитые солдаты, сухие выстрелы
И мокрый блиндаж.
Опять удивляюсь -
Почему я иду по улице
Без автомата,
Почему женщины
Одеты не в камуфляж,
Почему так тихо по ночам,
Неужели, действительно, я вернулся
И это не сон и не видение
Нарисованное на разбитом зеркале
Пустого дома
В который пришла война...



Невже
Артур Грей Эсквайр
                «Ну ось, знову про війну!
                А збирався писати
                Про дощ...»
                (Василь Слапчук)

Я пишу вірші про війну,
А хотілось про осінь,
Я пишу новели про смерть,
А хотілось про жовте листя,
Я думав, насниться море
Зеленого нескінченного лісу
Чи синій океан бездонних
Вересневого мовчазного неба,
А сняться знову
Вбиті солдати, сухі постріли
І мокрий бліндаж.
Знову дивуюсь -
Чому я йду вулицею
Без автомата,
Чому жінки
Вдягнені не в камуфляж,
Чому так тихо ночами,
Невже, справді, я повернувся
І це не сон і не видиво
Мальоване на розбитому дзеркалі
Порожнього дому
В який завітала війна...