Я запалю свічку в вечір холодний,
Та образ твій розмитий в димі побачу
І наче той котик малий та голодний,
За теплий дотик поцілунком віддячу.
Ніжно промуркочу застиглі слова,
На моїх давно нецілованих вустах
І забуду, що в душі цвіте мрійна зима,
Просто житиму далі, ховаючись в снах.
Та душа враз полетить в заметіль,
Застигне вмить гаряча кров і сльоза,
Залишиться лиш сніг і солодка ваніль
І твій погляд, в якому горить бірюза.
Бо на жаль, це брехня, лиш міраж,
Тебе давно немає поряд зі мною,
А в пам'яті лиш залишився пейзаж,
Майбутнє, в яке дивились колись ми з тобою.
Лиш мiраж...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116010605970
Свидетельство о публикации №116010605970
Рецензии
Красивий вірш, такий яскравий та чуттєвий.
Але мені здається, що в останньому рядку можна змінити "Майбутнє, в яке дивились колись ми з тобою." на "Майбутнє, в яке колись дивились ми з тобою."
С Повагою Антон.
Антон Витальевич Стихи 07.01.2016 22:38 • Заявить о нарушении
Але мені здається, що в останньому рядку можна змінити "Майбутнє, в яке дивились колись ми з тобою." на "Майбутнє, в яке колись дивились ми з тобою."
С Повагою Антон.
Антон Витальевич Стихи 07.01.2016 22:38 • Заявить о нарушении
Дякую!!! Та мені здається що так якось краще, а може я помиляюсь...?!
Марианна Медзинская 10.01.2016 13:33 Заявить о нарушении
Марианна Медзинская 10.01.2016 13:33 Заявить о нарушении