Тихо стогне трава

Ти про мене майбуть...
Забувай,позабудь.
Я до іншої серцем всім лину.
Чуєш серце співа...
Його гідний почуть,
Хто надію плекав без зупину.
Тихо стогне трава,
Стугонить ніч дощем,
І небес я не втрачу довіру.
Та на радість мені...
Зійдуть зорі-вогні...
І вітри зачіпатимуть шкіру.
Та гарячі думки,
Наче літом квітки...
Пахнуть м'яко і лагідно дуже.
І тому як завжди,
Не чекай а іди,
Як потрібно ідти вірний друже.
Промайне тихо час...
Ти забудеш мене...
І збігатиме спогад з тобою.
Все гаразд буде в нас,
Лихо й горе мине,
Тільки пам'ять лишиться зі мною.
 (Понкратова.О.В.)


Рецензии