25. 01. 2014 г. На трасянке
Нэзлобливо замэню –
Можэ так, простэнько слово
Будэ ясно даже пню.
Знову смута в Украiне,
В наiгарнэйшэм краю,
Знову размовляют: «Сыне,
Породiл чэм, тэм убью!»
Обнаглэвшая сэмэйка,
Пiдворовывая газ,
Знай дудiт в свою жалэйку,
То «рятуй», то «iдэм в пляс!»
Громодяне кажуть: «Дiво,
Ми, як телеглядачi,
На Майдан не йдэм рэтiво
Жечь сiчевiков в ночi.
Можэ, то iдэ москаль
Бiть жiдiв за батькiвщiну?
Ни – боксёр, ботан, мразiна,
Внукi львiвской «Нахтiгаль»…
Рада думае нэспэшно –
«Молотов» алэ морфiн,
Шлють нам в подарунок, грэшным,
Iз сполуночнiх краiн?
Закордоннiй прёть спасатель,
Толераст i альгвасiл?
Алэ пэрэзагружатель
Знов халяву прэдложiл?
Дюжэ думай, дюжэ мыслi –
Що найкращэ – Ад, Эдэм?
«Ой, здайэться, увсi «завiслi»,
Зовсiм никуды нэ йдэм!»
Так задумайтесь же, братцы,
Общей Родины сыны,
Как бы вам не доиграться
До гражданской, до войны…
Свидетельство о публикации №116010511547