Чомусь наздогнала світла печаль:
Я заблукала між струнами міста.
Дощ розбиває власний кришталь,
Об холодний асфальт без змісту.
Засвітились казкові букети каштанів,
Розігнали морок і темряву геть.
Я багато знала всіляких обманів,
Та після твого - усе шкереберть...
Чомусь наздогнала світла журба...
Грається вітер з весняним листям.
Так хочу до твОго рідного плеча...
Яке тепер здається вістрям...
Ворожить Київ на сльозах Подолу,
Відчиняють серця романтики...
Сьогодні вже й не знаю хто я...
Можливо, з іншої галактики?...
травень 2015
© Алла Радзівіл
Свiтла печаль
© Copyright: Алла Радзивил, 2016
Свидетельство о публикации №116010408008
Свидетельство о публикации №116010408008
Рецензии