Це було так давно...
Київ, ніч. таксі...
Ми блукали у двох, як в загубленім сні.
Втомлені серця два від пригод нічних,
Відчували тоді - це остання мить.
Доля моя рідна земля,
Очі мої, юності сни - це Київ.
Стою тепер я на горі, бачу Дніпро в зірках
Блакитної хвилі.
Передзвін навкруги,золоті купола,
Так приємно мені, як на крилах душа.
Потримаю каштан я в долонях своїх,
Щоб здійснились бажання. Цей каштан - оберіг.
Киевский каштан
© Copyright: Сияна Татьяна, 2016
Свидетельство о публикации №116010410351
Свидетельство о публикации №116010410351
Рецензии