Я не писатиму, як всі ви, про війну,
Вона лишається десь на передовій,
А зараз я ось тут і я живу,
І я не хочу в вир тих всіх подій.
Чого ж ви розпинаєтесь про перемогу?
Яка перемога пахне димом і кров'ю?
Ми всі вже програли. Не треба підмогу.
Перемога пахне любов'ю.
Двадцять перше сторіччя, а брат знову вбиває брата,
Бо той, бачте, по інший бік блокспоста.
Одумайтесь, люди! Зруйнуйте всі барикади,
А з їх уламків побудуйте моста!
Немає нашої землі, і вашої немає.
Земля не відає про чортові кордони.
І вам, і нам вона дає усе, що має.
А ми їй що? А ми їй війни й терикони.
І поки всі ви по обидва боки
Так "щиро" бережете свою країну,
Палають міста, люди багатіють на "вирвані роки".
Ви досі вірите, що все це задля миру?
крик
© Copyright: Лета Даровски, 2016
Свидетельство о публикации №116010201140
Свидетельство о публикации №116010201140
Рецензии