Новорiчнi свята на селi

Мете-замітає село січневим сніжком,
Аж очі болять, таке все яскраво-біле!
А ліс під велетенським важким кожушком
Зігнувся й тихенько хропе собі втомленим дідом.
А сосни в однакових шубках, мов сестри-близнятка,
Хизуючись, демонструють царськії вбрання.
Питаю: "До церкви зібралися, любі мої дівчатка,
Чи просто до хлопців кудись біжете на гуляння ?"
А понад лісом, де вітру нема, де тихіше,
Немов причаїлися білі маленькі хатки -
Туляться вкупу, бо вкупі таки ж веселіше,
А над хатками затишком ваблять святкові димки.
Добрячий сьогодні селом прогулявсь морозець!
Чути навіть, як тихо тріскоче повітря.
А на віранді умить охолов та застиг холодець
І стала такою як треба умить півлітра!
А сніг під ногами мільйоном дрібненьких крижинок
Смачно хрумтить, мов лист отой капустяний.
А на мої рукавички сідають гарнюні сніжинки
І я, як в дитинстві, торкаюсь сніжинок губами.
Радію я снігу, щаслива ходжу, веселюся,
Зриваю і їм соковиту смачненьку шипшину.
А з мене всі рідні мої і друзі усі сміються,
Що граюся я, як маленька ота дитина.
А я їм кажу: "Та хіба ж ви того не знали ?
Я ж сніг їм, щоб личенько стало біленьким,
Шипшину ж, мої дорогенькі, зриваю,
Щоб щічки були, як ягідкі червоненькі!
Та годі, ну годі вже вам реготати!
Дивіться он краще, що діточки наші роблять!
Весь двір, немов рай, увесь в снігових янголятках!
Дивіться, як гарно! Дивіться, як воно добре!
Ну, що нагулялись ? Померзли ? Мерщій всі до хати!
В печі до вечері печеня давно вже шкварчить!
Прошу до столу! Продовжуєм святкувати!
З Новим роком усіх! Будем щасливі!
          Будемо жить!"
А біля вікна ялинка казково так і замріяно мерехтить...