Десь зі всесвіту, із темної комірки,
долинають тихі звуки скрипки.
Та всього лунає лиш дві ноти,
ноти відчаю і вічної скорботи…
Скрипалю, чому мелодію сумну
граєш ти мені, лише її одну?
Чом звучать лиш ці дві довгі ноти
ніби дзвони замку з Камелоту?..
Розучились люди чути скрипку,
жуючи у тиші хліба скибку.
Жебрають глухі, а ти про радість,
цвинтарем бредуть, а ти їм чардаш…
Час-скрипаль сумливо усміхався.
Очі опустив, в хітон убрався
білий ніби вічність. Скрипку чорну
тиснув до грудей немов валторну…
Знов і знов звучать протяжні ноти,
що дарує час нам щосуботи.
Може він за нами просто плаче?
За сіром і їх життя собаче…
30.12.2015
* За мотивами твору Шона Маклеха Патріка „Дві ноти“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160.
Час-скрипаль
© Copyright: Олександр Мачула, 2015
Свидетельство о публикации №115123003871
Свидетельство о публикации №115123003871
Рецензии
Дякую, друже! Не сподівався на такий резонанс.... Ви дуже цікаво мої думки заримували... Я рідко римую твори...
Шон Маклех Патрик 31.12.2015 01:19 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 31.12.2015 01:19 • Заявить о нарушении
Мені приємно, що Вам сподобалось! Коли щось не так - буду вдячний і за конструктивну критику чи побажання.
З повагою,
Олександр Мачула 31.12.2015 01:25 Заявить о нарушении
З повагою,
Олександр Мачула 31.12.2015 01:25 Заявить о нарушении
