Не малюй...

Не малюй схід сонця, малюй захід.
В ньому більше мудрості, більше харизми.
Я знаю, для тебе немає сірого, лише біле і чорне,
Але спробуй намалювати захід, хоча б раз на вічність.

Ти побачиш дещо тобі нині не відоме:
Вночі світ не стає потворним і лячним.
Вночі розмивається лінія горизонту.
Вночі люди люблять говорити правду.

Ми зазвичай зустрічаємось з тобою опівночі.
П'ємо дешевий зелений чай в пакетиках.
Майже не говоримо, одне на одного дивимось.
З поцілунком у щоку розходимось до наступного місяця.

Але сьогодні я не хочу, щоб ти йшла.
Я хочу, щоб ти зняла своє синє пальто і лишилася.
Щоб ти говорила мені про своє життя,
А розповідав би тобі про своїх колишніх й нинішніх.

Я хочу нарешті дізнатись твоє прізвище і ім’я,
Чим ти заробляєш на свої розкішні сукні і сумочки.
Як, врешті-решт, звати твого сина і кота,
І чому кожних три хвилини ти заплющуєш очі і хмуришся.

Але я не дізнаюсь, бо маршрутки не ходять опівночі,
А нікому крім них не відомо, куди ти їздиш додому.
Тому, коли підеш сьогодні від мене, нічого не говори.
І, я прошу тебе, більше не повертайся сюди ніколи.