Хто витворив тебе з тропічних темних мрій,
Який тубільний Фауст, марево савани?
Ти пахнеш мускусом і тютюном Гавани,
Ти – місячне дитя, фатальний ідол мій.
Ні опіум, ні хміль зрівнятися з тобою
Не сміють, демон мій, мій тимчасовий рай,
Куди моїх жадань розтерзаний розмай
В оазис уст твоїх іде до водопою.
Не прохолода там – вогонь, і сірка, і смола
Ти не катуй мене – пекельна мла!
Не Стікс я, щоб кричати: «Охолонь!»
В обійми потрапляв твої я знову й знов
Не Прозерпіна я – моя холоне кров,
Не гріє жар страшний твоїх долонь!
Шарль Бодлер. Sed non satiata. Переклад
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2015
Свидетельство о публикации №115122701414
Свидетельство о публикации №115122701414
Рецензии
