Пішов грибів назбирати
У хвойні столітні ліси,
Там білі гриби і маслята
Черенями ростуть, хоч коси.
Назбирав грибів кошик під ручку,
Зустрів Сонця неймовірну красу,
Землю воно зігрівало мов внучку,
Розфарбувало вранішню росу.
А ось і змія пробудилась,
Прищурила очі свої,
Для захисту мов пружина скрутилась
Й заставила бігти ноги мої.
Очнувся далеко-далеко
Від місця тієї краси,
Заворожило клекотіння лелеки
І сонне дзижчання оси.
Побував у лісі мов у казці,
Відчув його дух і красу,
Був у страсі і трансі,
І цим збагатив душу свою.
Збагатив душу
© Copyright: Владимир Гайдук 2, 2015
Свидетельство о публикации №115122508098
Свидетельство о публикации №115122508098
Рецензии