Я знаю: докорять тобі негоже...
Не докоряю...лиш спитати хочу:
(Пробач мені зухвалість мою, Боже)
Чи жінкою ти був, Небесний Отче?
Тією жінкою, яку любов спалила
Вогнем душевним, пристрастю палкою,
Яка безмовно ту любов носила,
Не знавши ні у ніч, ні вдень спокою?
Що була справжньою, строптивою, земною
І,водночас, покірно несла долю,
Ночами розмовляючи з тобою,
Вона своїм сльозам давала волю...
А матір"ю ти був, Всесильний Боже,
Тією, що забула сон і спокій,
Коли в житті стрічались перехожі,
Здебільшого байдужі чи жорстокі?
Пробач мені...мабуть, зайшла далеко...
Прости гріхи...я не була святою...
Скажи лиш: знаю...так...було нелегко,
Та був я поряд завжди із тобою...
Чи жiнкою ти був, Небесний Боже?
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115122305582
Свидетельство о публикации №115122305582
Рецензии