Не мало часу вже пройшло,
Розлука ващає для мене,
Я досі відчуваю запах твій ,
І ніжний дотик рук і поцілунки...
Таким ти рідним видався мені,
Здається знала я тебе завжди;
Не знали клятої розлуки...
Та в цьому світі ми одні-
Копаюсь у своїх я муках ,
Я зрозуміти намагаюсь :
Ти раптом появився,
Зник в нікуди?...
Чому лякаю я тебе?
Де впевненість твоя , відвага?
Я так сумую, я скучаю,
Я поряд бачу лиш тебе...
Та я ніколи не піду,я не благаю,
І як би не хотіла, не скажу ,
Що бачу у твоїй душі,
На що надіюсь у житті...
Не скажу
© Copyright: Инна Беленськая, 2015
Свидетельство о публикации №115122208625
Свидетельство о публикации №115122208625
Рецензии