Час невпинно летить,
Години, роки й століття,
А життя промайнуло мов мить,
В душі розцвіло родинне суцвіття.
Недаремно мить промайнула,
Досвід душа здобула,
Історія на неї рукою змахнула,
Мов вона тут й не жила.
Історія матеріальна
Й напрочуд часто брехлива,
А душа - свята і до істини невблаганна,
Вона вічна і мила.
Хто душу зберіг - не помилився,
Відчує радість життя,
Перед проблемами не здригнувся
І не злякався серця биття.
02.03.15.
Життя промайнуло мов мить
© Copyright: Владимир Гайдук 2, 2015
Свидетельство о публикации №115122207084
Свидетельство о публикации №115122207084
Рецензии