Як люблю я згадувать дитинство,
Та пірнать в казкові, тихі мрії,
Що летять розсипаним намистом,
Що летять немов птахи у вирій.
Ой, ви думи, думи мої квіти
Полетіть, щоб серденько зігріти,
Полетіть на ту піщану гору,
Де росли берізки білокорі.
Де стояла та батькІвська хата,
Зустрічали в котрій будні й свята,
Де ми ще малі немов пташата,
Ще не покидаєм рідну хату.
Тi часи так швидко промайнули
I дитинство в юность повернуло,
Там хвилин щасливих так багато,
Зовсiм молодії мама й тато...
---------------------------
Ой, ви думи, думи моi квiти
© Copyright: Фаина Янко, 2015
Свидетельство о публикации №115122204115
Свидетельство о публикации №115122204115
Рецензии