Гомонять небеса, гомонять.
Не пора. Ще люд віри не йме.
Ще журба і біда не стоять...
Про те доля не всіх омине.
По доріжці зневіра не в час...
Крихти горя,загублена мить.
І лиш пам'ять і людяність в нас,
В нашім серці,в незгоді бринить.
Не буває щоб тут також там.
Хтось осудить: Тобі і мені.
Та вже краще лишився б я сам...
Ні ж би люди що вірять,- в вогні.
Краща міра. Самотність,- ніж вплив.
Ніж невірний для людців наказ.
Краще кілька щасливих хвилин...
Ніж в незлагоді совість,весь час.
(Понкратова.О.В.)
Гомонять небеса, гомонять
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115122012002
Свидетельство о публикации №115122012002
Рецензии