...
Розмовляти з тобою не смію;
як ікона /свята?../ - не мовчу...
Що пишу тут... - ти все розумієшь?..
Якщо ні - то тебе не навчу:
- цілуватись - відверто з тобою;
- милуватись - що вдень, що вночі...
Та кохання веде лиш до болю,
коли ти на відвертість мовчиш...
._.
Нас зв'язала не доля: надія
є у мене /свята?../ - про любов...
Що пишу тут... - ти все розумієшь..,
не впустив мене в серце та кров...
Тому щиро кохатись з тобою
можу тільки не в ліжку.., а в снах:
капітана в мені ти неволиш...
/що літав десь, неначебто птах.../
-_-
Як милуюсь... - не тілом, не думкой -
вже не смію тобі написать:
ти холодна до мене - що взимку,
а що влітку... /хоч добре читать
могла мрії... - з корони на фото..,
де без зброї... Та лицар - пропав.../.
{Все кохання моє - це робота..,
а від мрії... - лишився запал...}
13.12.2015г.
Не смiю...
© Copyright: Алекс Даниловец, 2015
Свидетельство о публикации №115121900991
Свидетельство о публикации №115121900991
Рецензии