Не захитаюсь – я кажу,
Незчулася, як вже лежу...
І що мої в тім обіцянки –
Одні слова пусті, цяцянки.
Яка наївна та проста –
Не втримала свого хреста...
Ледь-ледь його душа тримала,
А тут впустила, поряд впала.
Яка на мене є надія,
Слабка я виявилась в дії...
Людські чесноти – марнота,
Без праці над душей Христа.
Коли у серці Він напише,
То вітер вже не так колише;
Не так вже відчай зачіпає,
Весь негатив кудись тікає...
Чому не так? – Ісус мій поряд,
А з Ним я можу зрушить гори!..
Однi слова
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115121908272
Свидетельство о публикации №115121908272
Рецензии