Первая народная
Геніально обдарована сценічно
І вокально, і пластично,
Мовби зіткана із нервів,
Не боялася ні тернів,
Ні страху, і йшла до цілі,
Смуги чорні, смуги білі,
Добра, ввічлива, вродлива,
І до того ж справедлива,
Людські душі хвилювала,
І сама за всіх страждала,
Захват сіяла, пориви,
Як зерном широкі ниви,
З юних літ вразлива, вперта
У спектаклях і концертах,
Сорок літ владарювала
На кону і працювала,
Рухи, міміка і очі
Спопеляюче-пророчі,
То задумливо-благальні,
А для публіки сакральні,
Голос – хоч не сильний,та ласкавий,
І завжди в усьому правий,
Зойк чи окрик – все правдиво,
Так сердечно і чутливо,
На сцені гарна, жвава, мила,
На крилах начебто летіла,
Це – одкровення незбагненне,
Оптимістичне і пісенне,
В житті не так, як хочем ми,
Та кожен має певні мрії,
Нам залишилися вони
Від Заньковецької Марії.
10-11.10.2013 р.
Свидетельство о публикации №115121906365