Летопись семейной памяти
За кожним предком реальні події,
Людські вподобання, на краще надії,
За кожним предком моя спадковість
І мій характер, і моя совість,
Потрібна пам’ять – не забаганка,
Лежить у шафі моїй вишиванка,
Майстриня гарна її робила,
Моя прабабуся її залишила,
Дивлюсь на її рушники – обереги,
Показую друзям, знайомим, колегам,
Її вже давно на світі немає,
А пам’ять живе, а пам’ять триває,
Тримаюсь своєї сім’ї, родоводу.
Сімейних реліквій, спадкового коду,
Щоб все, що було, для нащадків лишилось,
Неначе бруньки на деревах з’явились,
І квіт наче пам’ять ізнов розцвітає,
І дітям про пращурів розповідає,
Якими вони були дітьми, як вчились,
І як працювали, і як одружились,
Бо кожному треба літопис свій мати,
Про кожного пращура пам’ять тримати,
Про звички і звичаї –
І все передати у спадок,
Тоді і в сім’ї буде повний порядок.
15.02.2014 р.
Свидетельство о публикации №115121906354