Облітає листя на тополі,
Як пора осіння настає,
Мова – цвіт нев’янучий ніколи,
Хоч узимку, все одно цвіте,
Що було, що є і те, що буде,
В мові зберігається завжди.
Всі відомі і сучасні люди
Мовою народною живі,
Як ріка тече з джерел у море,
Мова йде до поколінь нових
І підводні рифи переборе,
Хоч крізь бурі шлях її проліг.
І дитина п’є життя духовне
З мови, це їй силу надає,
Бо жага творити в ній невтомна,
І у пісні, і в поезії живе.
29.01.2014 р.
Облетают листья на тополе
© Copyright: Сафие Гасанова, 2015
Свидетельство о публикации №115121906345
Свидетельство о публикации №115121906345
Рецензии