Лилии

Села горіли, матері голосили,
Діти захисту просили,
Їх безжалісно рубали,
За що життя відбирали?
Молодих дівчат і хлопців
У полон забирали,
У невідому країну
Як рабів гнали.
Скрізь в широкій Україні
Росли гарні квіти,
Білі, наче білий світ,
Непорочні діти.
В тих же селах розцвітали
Красуні – дівчата,
Працьовиті і розумні,
Чорні оченята.
Повз село ріка біжить
Бистра і глибока,
А на березі росте
Вербонька висока.
А татари наступають,
Щоби полонити
Гарних дівчат, а вони
Вже й не хочуть жити.
Кинулися всі у воду,
Їх річка сховала,
Утопила їхню вроду,
І з Богом з’єднала.
Де загинули дівчата,
Пуп’янки з’явились,
Невідомих гарних квітів,
На світ подивились,
Розцвіли сліпучим цвітом
В сонячнім промінні,
І питають у світила:
«У чому ми винні?»
Вранці тягнуться до Сонця,
Так весь день триває,
Сонце сяде, їх у себе
Темна ніч ховає.
Ліліями їх назвали
За красу в народі,
А з’явились завдяки
Печальній пригоді.

22-23.01.2014 р.