Сон

 Був сон, - під п'ятницю якраз
мені наснився сам ТАРАС!
Похмуро глянувши з під лоба,
сказав із болем:  "Що ж це ви
геть загнилися з голови
і мовчите, як та худоба? -
Раби ви, а не козаки!
Хто в Україні гетьманує,
над вами, дурнями, панує,
народ гнобить, а не шанує,
країну розкрада, руйнує? -
Це ненажерливі вовки
в кролячій шкурі, чи в свинячій,
а по натурі - пацюки!
Вся Україна стогне, плаче,
а ви й не чуєте, неначе
не козаки ви, - кізяки!
Козацької лишились долі,
ждете обіцяної волі? -
ЇЇ приспали пацюки!
Якби були ви справді горді
нащадки славних козаків,
дали б пройдисвітам по морді
і знищили б цих пацюків!
За вишиванками сховались
підступні, підлі, злі серця,
вони ще й досі не накрались,
їх злочинам нема кінця!"
- Тарасе, Батьку, що ж робити?
Навчи! "Хіба я вас не вчив? -
Не дозволять себе гнобити
і обкрадати, та дурити,
забрати волю у катів!"

"А щоб збудить хиренну волю,
треба миром, громадою обух сталить,
та добре вигострить сокиру
та й заходиться вже будить!"