Радiсть
Маленькі діти Вічного Вогню.
І замовкають поклики сторонні,
Та радість пісню стверджує свою.
Чаклує сивий вітер над шляхами,
І дзвоники сріблястії тремтять...
Окутані рожевими шовками
Хмаринки душ до обрію летять.
У небесах прозоро і чудово,
Неначе у споруді з кришталю,
Лунає у склепіннях кожне слово,
І кожний звук вшановує зорю.
Свидетельство о публикации №115121801820