До віконечка мого
Осінь зазирнула
І, вітаючи його,
М'яко пригорнула
Жовте листячко до скла,
Ніби візерунок;
Я подякувать змогла
Їй за той малюнок,
Не сховавши почуття,-
Адже справді гарно!
Дивом сповнене життя -
Отже, все не марно
В кожній миті, в кожнім дні:
Завтра ж ранок знову
Дружньо мовить щось мені -
Про таку розмову
Звично мріяти почну
З вечора вже, звісно,
Бо й крізь темряву нічну
Чую в серці пісню!..
Подарунок почуття
© Copyright: Виктория Савельева 7, 2015
Свидетельство о публикации №115121506280
Свидетельство о публикации №115121506280
Рецензии